Їздила в цю ніч (з 18-го на 19-е січня) моя дружина Ольга на дивне місце в околицях "широко відомого у вузьких колах" села Гільча (Друга). Від Рівного відстань туди складає приблизно 30 км..
Село Гільча відоме тим, що на його окраїні є славнозвісне на усій Волині урочище Святого Миколая з джерелами-близнятами у кам'яному гроті (див. фото. Ось тут знайдете ще більше фоток цього святого місця).
Тут б'ють із-під землі чисті джерела живої холодної води. Вважалося, що ці джерела не прості, а "громові", вибиті божими блискавицями і, отже, "цілющі". Тому протягом століть збиралося біля них багато людей. Особливо тягнулись сюди немічні і хворі, вірячи, що, помившись джерельною водою, або, вкинувши в басейн що-небудь з одягу, отримають зцілення. Влаштовували тут і веселі ігри та розваги для дітей, встановлювали гойдалки.
За переказом, один з князів Острозьких ще в XV ст. збудував біля нього першу каплицю, де знаходилася ікона святого Миколая, від якої джерело й отримало свою назву. У XVII ст., під час визвольної війни, тут побував Богдан Хмельницький. У другій половині XVIII ст. власник с.Гільча Ігнацій Підгородецький збудував над джерелом муровану каплицю-грот та басейн, у який стікає вода. Ці будівлі добре збереглися донині.
Джерельна вода, витікаючи з-під пагорба, проходить через шари крейди, глини, піску й очищається природним шляхом. Вона містить багато корисних елементів, при регулярному вживанні допомагає лікувати хвороби шлунково-кишкового тракту, виводить пісок з нирок.
Урочище Святого Миколая і село Гільча ввійшли і в історію української літератури. Повз джерело по Дубенському тракту, який пролягав через Гільчу, проїжджали видатні українські письменники: Тарас Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Улас Самчук, Олесь Гончар, Михайло Коцюбинський та інші. У 1881 р. побувала тут і Олена Пчілка, мати Лесі Українки. Свої враження від цієї подорожі вона описала в невеликій віршованій поемі «Гульча».
Чим незвичне це урочище: тим що один раз на рік, а саме акурат після півночі з 18-го на 19-е січня вода в купелі (на фото зліва від входу в грот) починає сильно бурлити, немов кипить, проте залишається холодною.
Сьогодні (а люди говорили, що й минулого року) це сталося рівно об 00 годин 20 хвилин. Десь після 23-00 вчорашнього дня почалася недовга відправа батюшок московського патріархату (котрі із задоволенням присвоїли собі право розпоряджатися цим чудом), яка тривала аж до початку бурління води. Тамошні люди говорили, що минулого року батюшок і відправи не було, а люди просто співали колядок.
За словами дружини вода "кипіла" бурхливо протягом десь із півгодини. А "небурхливо хвилюватись" продовжувала аж десь до 03-00 години ночі. А далі заспокоїлась.
Дана місцевість та його чудо були номіновані на конкурсі "7 чудес України". Зараз вони входять до карти туристичних маршрутів Рівненської області.
Немає коментарів:
Дописати коментар