Нарешті сталося!
Нарешті за півтора останніх роки я піймав на спінінг щось більше кілограма :). Але про все по порядку.
Отож, позавчора ми з братом вирішили "прощупати" наші грибні та рибні місця на предмет готовності до осіннього сезону (я вже давно аж пищав, так хотів виїхати на "класичне" наше полювання: спочатку рибалка, а потім, якщо залишається час та натхнення, то збір грибів). Позавчора ж ввечері я приїхав своїм "танком" до рідного батьківського дому переночувати, щоби, по-перше, поспілкуватися з татом та братом, а по-друге, не тратити зранку час на дорогу з Рівного.
Не мудруючи, ми з Тарасом швидко досягли консенсусу щодо маршруту (рибалка: околиці с. Мочулки та санаторіїв "Червона Калина" і "Сосновий Бір", гриби - ліси між селами Мочулки та Руда Красна), погомоніли про те, про се, потім Тарас ще потратив трохи часу на підгонку свого рибальського начиння, ну і врешті ми полягали спати.
Прокинулись о 5-30 ранку, нашвидку попили міцного чаю і поїхали на наше старе місце "до шлюзу" поблизу санаторію "Сосновий Бір".
Власне на річці за шлюзом нам нічого не вдалося піймати. Тому незабаром я перейшов на саме озеро. І, о чудо (!), буквально за третім закидом свого спінінга відчув енергійне пручання. Саме пручання, а не класичний "удар". Ну і за кілька секунд витягнув на бетонні плити гарну щучку (як потім виявилося вагою 1,250 грамів). І це на той день був увесь мій рибальський результат :). Хіба що ще потім таки походили по "стометрівці" вниз від Мочуленського мосту і в одному місці, попід самим берегом, в мене був один схід невеликої щучки (не більше 300-400 грамів). Зато Тарас там піймав 2 окуні. Один з них десь 150-200 грамів, другий - менший. Додам ще, що в прибережних лісах ми вряди-годи дивилися під ноги і знаходили сироїжки та решетняки (по-науковому "козляки"). Так що вже тоді рибалка в нас поєднувалась із збиранням грибів.
Після приблизно півторагодинного безрезультатного походу вздовж річки Путилівка ми тверезо оцінили, що рибалка для нас фактично вже скінчилася, і з великим ентузіазмом (особливо я, еге ж 8-)) вирушили до наших грибних місць. І відразу в посадці біля дороги "Мочулки - Руда Красна", за 300 метрів від автобусної зупинки с. Мочулки, я знайшов два красені білих гриби. Тарас аж сплеснув руками. Справа в тому, що було видно, що на тому місці вже пройшлася орда грибників (ми бачили купу свіжозрізаного коріння та інших слідів недавного перебування людей), і як вони не помітили ці білі гриби - для нас загадка. Видно, пані Фортуна призначила цю знахідку саме мені :)
Далі, за великим рахунком, до наступних наших грибних місць ми не доїхали. Бо по дорозі напали на справжні поклади маслюків в молоденькому соснячку. Там десь за півтори години разом з Тарасом набрали маслюків трішки менше, ніж 12-літрове відро. Могли б збирати ще, але нам набридло натикатися на інших грибників з місцевих сіл, котрі кидали на нас досить недружелюбні погляди, приймаючи за "чужинців, що шастають по їхніх лісах" :). Вони просто не знали, що ми, як і вони, виросли в цих лісах (в них пройшло наше дитинство та, частково, юність). Отож, ми всілися в машину, упакували трофеї і поїхали по хатах. Трофеї вирішили поділити наступним чином: гриби - мені, риба - Тарасу та тату (бо Тарас ще перед тим часто приносив додому по відру різних грибів).
Внизу чотири фотки з камери мого мобільного телефону. (В мене ще три дні перед цим "виходом в поле" здорово боліла спина. І після сотень закидань спінінгу та нагинань за грибами ще більше стала боліти, тому на фотці я й стою в не вельми фотогенічній позі з вигнутою спиною та видутим пузом :)
Немає коментарів:
Дописати коментар