"Я утверждаю, что управление будущим всегда осуществляется на основе изменений прошлого. Если вы сформировали определенные стереотипы прошлого - у вас гарантированно будет одно будущее. Сформировали их по-другому - у вас гарантированно будущее будет другое... Для того, чтобы увести куда-то, нужно заново переписать всю историю.
Чем, собственно, мы и занимаемся последние 10 лет".
Чем, собственно, мы и занимаемся последние 10 лет".
/(С) Виктор Ефимов "Лекции для ФСБ", 2003/
Вже кілька днів свідомі українці в Україні та діаспорі з обуренням слідкують за розвитком скандалу поміж філією російського ФСБ (СБУ) та одним із головних дослідників УПА, директором львівського Національного музею меморіалу пам’яті жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” (який було створено за президента Ющенка і який перебував у структурі СБУ) Русланом Забілим, проти котрого відкрили кримінальну справу "за фактом готування до розголошення співробітником СБУ відомостей, що становлять державну таємницю, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 15, ст. 328 Кримінального кодексу України". Тільки не повідомляють, кремлядські пси, в чому ж суть тієї державної таємниці, котру ніби-то мав розголосити Руслан Забілий. Але є дані про те, що кремлядська філія ФСБ (СБУ) вилучила у історика (і мабуть по новому засекретила, або й знищила у своїх архівах) документи про те, що КГБ розробляв легенду щодо участі Шухевича в єврейських погромах. Тобто, маємо наочний приклад того як українська філія ФСБ (СБУ) синхронно з "матір'ю", Луб'янкою, розбудовує "спільний гуманітарний простір".
З найбільш повним набором матеріалів про даний конфлікт можна ознайомитися в оцій гілці.
Кремлядські нащадки НКВДистської наволочі разом зі своїми холуями з України за всяку ціну хочуть витерти в Народу всяку пам'ять про УПА. Не діждуться. Вже пізно.
1 коментар:
Ось тут фаховий коментар відомого правозахисника та юриста, Голови Харківської правозахисної групи Євгена Захарова: "Руслан Забілий, як і всі, хто працює в музеї-меморіалу - працівники СБУ. Забілий мав доступ до державних таємниць.
Кримінальна справа обґрунтована тільки, якщо у Забілого знайшли документи СБУ з грифами "таємно", "цілком таємно" чи, не дай Боже, "особливої важливості" - саме такі грифи передбачені українським законом про державну таємницю, діючим з січня 1994 р. Якщо ж йшлося про документи з грифами "секретно", "совершенно секретно" - то ці документи про політичні репресії радянського періоду ніяких держтаємниць за українським законом містити не можуть, і кримінальна справа має бути закритою.
Норм закону, які встановлювали би правопреємство державних таємниць, немає, за виключенням загального правила: нормативно-правові акти радянського періоду діють в тих межах, де вони не суперечать Констиуції україни. Вочевидь практика праці з радянськими держтаємницями, заснована н радянських КГБ-х інструкціях, які самі були таємними, суперечить Конституції, а тому вся є незаконною.
Не кажу вже про аморальність засекречення документів про політичні репресії радянського періоду. Можуть бути, звичайно, певні обмеження у доступі до цих документів. Наприклад, коли фігурант архівної справи взагалі забороняє доступ до неї, або дозволяє його тільки за погодженням з ним. Прикладів купа. Дискусійним залишається відкриття імен агентів спецслужби, штатних та позаштатних, та інших учасників переслідувань - слідчих, прокурорів, суддів тощо: в різних країнах це питання вирішується по-різному. Але є принцип свободи інформації: засекречується інформація, а не документ. Тобто в будь-якому навіть секретному документі є відкрита частина, доступ до якої має бути наданий.
У нас, на жаль, усе це в зародковому стані, і зараз, коли тільки розпочався процес розсекречення, його намагаються припинити отаким брутальним чином. А може, справді, метою цих дій є закриття музею на Лонцького і повернення будівлі для потреб служби?
Логіки в діях СБУ немає ніякої. Але, як казав відомий російський правозахисник Олександр Єсєнін-Вольпін (між іншим, син Сєргєя Єсєніна), "не шукай логіку там, де ти її не клав"."
Дописати коментар