Отримав вчора листа від "віддаленого" друга з Канади. Процитую його повністю. Скажу лише, що Мірко ще вельми політкоректно висловився. Я ж би мабуть задовольнився лише пропозицією бравого вояка Швейка - розчавити цих гандонів-шовінюг-хахлів між дверима. Але без сумніву добре одне: якщо вже цензурують Шевченка, значить бояться нас, падлюки!
-----------------------------------------------Нове в шевченкознавстві
- 9 березня 2011 року в Каневі Ніколай [Пахло] Азаров (котрий родом із Калуґи), з превеликою втіхою закликав нас, підвладних йому українців, молити Господа за Вкраїну «в останню, тяжкую минуту». Бо вона вже на його думку настала. І сказав, що це такий «Заповіт» Шевченка. Коли насправді ті слова з іншого вірша: «Чи ми ще зійдемося знову?».
- У Національній опері «Заповіт» цього року вперше за роки незалежності не співали. Не велено було. Його процензурували: Олексій Паламаренко (боязкий син Героя України Анатолія Паламаренка) пропустив слова:
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани, і гори –
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Бо це, бачите, «розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Кримінал. Заклики до насильства над владою, яка відчуває себе ворожою українському народові.
Якщо влада Азарова-Януковича доживе до наступного березня, то «Заповіт» не тільки не співатимуть на офіційних «ушануваннях», а й не читатимуть навіть у такому куцому варіянті. Тоді доведеться Миколі Матусевичу і Мирославу Мариновичу знову прориватися на сцену і заводити «Заповіт», як це вони вчинили у Київській філармонії 1977 року. І 23 квітня заарештовані були як члени Української Гельсінкської Групи.[...]
Василь Овсієнко. 9 березня 2011 року. 23:10.
Мірко, www.yaroslawstreasure.com
Немає коментарів:
Дописати коментар