Буддистська суперісторія про Будду та лайно :)

Жив колись в Китаї вчитель дхарми, монах, ім'я котрому було Майстер Фо Інь. І в цього вчителя дхарми був товариш, ім'я которому було Су Донг По (1037-1101 н.е.) - поет з поганою репутацією, викликаною жахливим, грубим та запальним характером.

Одного разу поет сів, зображаючи із себе Будду, і запитав вчителя дхарми:
- На кого я подібний?
- Ти подібний на Будду, - відповів Майстер Фо Інь.

Поет потім сказав:
- А знаєш на кого подібний ти? - Ти подібний на купу лайна! (ще до того, як американське слово "лайно" (shit) прижилося в лексиці, китайці вживали його вже на протязі кількох тисяч років)

Майстра дхарми це зовсім не вивело з рівноваги. Він як і перед тим продовжував посміхатися.
Поет, котрий від цього повністю втратив самовпевненість, запитав:
- Як же ж це ти не розгнівався?

Вчитель-монах відповів:
- Той, хто усвідомив в собі природу Будди, бачить ту саму природу Будди в кожній людині. А той, хто переповнений лайном, бачить кожного іншого як купу лайна.


Від себе:
підтверджую на 100%. Саме так. Прошу вибачення за дуальність підходу, але добра та оптимістична людина всіх навкруги бачить добрими та сповненими оптимізму, а зла та підступна - злими та підступними. Тобто, фактично, інші люди (те як ми їх бачимо) в значній мірі є віддзеркаленням нас самих.