Хе-хе... оригінальний анекдот про сенс життя. З великим змістом.

Відшукав в архівах. Не пам'ятаю звідки я його взяв.

Вмирає людина. Попадає в рай. Його зустрічає апостол Петро...

Душа людини (Д): Пробачте, що турбую, але в мене до Вас є одне запитання.
Апостол (А): Слухаю Вас.
Д: Скажіть, будь-ласка, а в чому був сенс мого життя?
А: Вам насправді хочеться це знати?
Д: Дуже!
А: Ну добре, я Вас попередив.. Пам'ятаєте, Ви влітку 1983 року їздили в службове відрядження в місто N?
Д: Гм.. ну.. мабуть. Я часто туди їздив по службі.
А: І Ви ще познайомились в купейному вагоні з сусідами..
Д: Та можливо..
А: І потім ви разом пішли до вагону–ресторану.
Д: Ну, мабуть що так..
А: І за сусіднім столиком сиділа одна жінка.
Д: Нічого дивного. Могло й так статися..
А: І вона попросила Вас передати їй сіль.
Д: Е-е-е.. може бути.
А: І Ви таки передали їй сіль!
Д: Та скоріш за все що передав. А що?
А: Ну так ось же!