Позавчора, тобто в четвер 16.10.2008, знову з братом Тарасом зробили спробу поспінінгувати та, якщо рибалка буде невдалою, принаймі назбирати трохи опеньків, котрих цього року в наших лісах є просто неміряно.
Виїхали дещо пізно: маршрутка з Рівного відійшла о 07-55 ранку, запізнившись на 10 хвилин від свого графіку. В дорозі ще була затримка також десь на хвилин 10 (довгий час тягнулися за якимось комбайном, оскільки не було змоги його обігнати з причини активного зустрічного руху на протязі досить довгої ділянки однорядної дороги). Ну але Бог із ним... Доїхали :).
Вже підходячи до озера (район санаторію "Червона Калина", про яке я вже багато писав і викладав фотки навколишніх краєвидів) кинулося у вічі, що хижак (щука) ніяк не проявляє себе. І закралися перші сумніви щодо успішності нашої рибалки. Так воно і сталося :-/
За 2-2,5 години спінінгування ні я, ні Тарас не побачили/відчули жодного "удару". Глухо! Ну то я зробив кілька фоток (особливо мені видалася цікавою фотка, де зображено перехід чередою корів водяної перешкоди - колишнього меліоративного каналу - див. нижче) і ми подибали на зупинку "Червона Калина", оскільки маршрутка звідти мала відправлятися в 10-35 на Рівне.
Проте роз'їжджатися по хатах нам ще було облом. Вирішили зайти в ліс. Походивши трохи по лісі (див. нижче пару фоток) ми двічі присідали на галявинах для того, щоби перекусити 8-)
Аж так азартно гриби ми з Тарасом вже не збирали, хоча запросто можна було за короткий час набрати по відру опеньків. Але подзвонила моя Ольга (вона також в той день поїхала з колегами зі своєї роботи на гриби) і сказала, що набрала вже відра три :).
Вийшовши із лісу в районі с. Новостав, ми з Тарасом випадково зустрілися з нашим старим знайомим, допили на трьох те, що в нас ще залишилося, сфоткали не в міру наглючого пса (див. нижче), котрий видурив-таки в нас біля третини залишків закуски, і пішли проводити мене на чергову рівненську маршрутку.
Настрій, як завжди, був пречудовий. І явно відчувається, що осінь переходить в останню свою фазу. Бабине літо закінчується (пишу ці слова, а на дворі вже холодно, дощ і вітер). Ну що ж.. Чекаємо першого снігу. Бо по першому снігу спінінгування на ямах може бути дуже ефективним.
Note: Фотоапарат цього разу з собою не брав. Всі фотки були зроблені камерою мобільного телефону, так що соррі за якість.
Виїхали дещо пізно: маршрутка з Рівного відійшла о 07-55 ранку, запізнившись на 10 хвилин від свого графіку. В дорозі ще була затримка також десь на хвилин 10 (довгий час тягнулися за якимось комбайном, оскільки не було змоги його обігнати з причини активного зустрічного руху на протязі досить довгої ділянки однорядної дороги). Ну але Бог із ним... Доїхали :).
Вже підходячи до озера (район санаторію "Червона Калина", про яке я вже багато писав і викладав фотки навколишніх краєвидів) кинулося у вічі, що хижак (щука) ніяк не проявляє себе. І закралися перші сумніви щодо успішності нашої рибалки. Так воно і сталося :-/
За 2-2,5 години спінінгування ні я, ні Тарас не побачили/відчули жодного "удару". Глухо! Ну то я зробив кілька фоток (особливо мені видалася цікавою фотка, де зображено перехід чередою корів водяної перешкоди - колишнього меліоративного каналу - див. нижче) і ми подибали на зупинку "Червона Калина", оскільки маршрутка звідти мала відправлятися в 10-35 на Рівне.
Проте роз'їжджатися по хатах нам ще було облом. Вирішили зайти в ліс. Походивши трохи по лісі (див. нижче пару фоток) ми двічі присідали на галявинах для того, щоби перекусити 8-)
Аж так азартно гриби ми з Тарасом вже не збирали, хоча запросто можна було за короткий час набрати по відру опеньків. Але подзвонила моя Ольга (вона також в той день поїхала з колегами зі своєї роботи на гриби) і сказала, що набрала вже відра три :).
Вийшовши із лісу в районі с. Новостав, ми з Тарасом випадково зустрілися з нашим старим знайомим, допили на трьох те, що в нас ще залишилося, сфоткали не в міру наглючого пса (див. нижче), котрий видурив-таки в нас біля третини залишків закуски, і пішли проводити мене на чергову рівненську маршрутку.
Настрій, як завжди, був пречудовий. І явно відчувається, що осінь переходить в останню свою фазу. Бабине літо закінчується (пишу ці слова, а на дворі вже холодно, дощ і вітер). Ну що ж.. Чекаємо першого снігу. Бо по першому снігу спінінгування на ямах може бути дуже ефективним.
Note: Фотоапарат цього разу з собою не брав. Всі фотки були зроблені камерою мобільного телефону, так що соррі за якість.
Немає коментарів:
Дописати коментар