Черговий виїзд на рибалку + гриби

Були з братом на рибалці 8-).

Домовились звечора (ще до матчу "Динамо" (Київ) - "Арсенал" (Лондон)).

Маршрут вирішили узгодити при зустрічі в маршрутці.
Узгодили.

Ще їдучи маршруткою швидко вирішили спочатку пройтися в темпі вальсу по стариці річки Горині в околицях сіл Деражно-Дюксин (товста коричнева лінія на карті. Це зображено старе русло р. Горинь. Ото вздовж нього ми й ходили зі спінінгом), а потім швиденько змотатися від зупинки с. Деражно до с. Мочулки і там прошвирнутися по наших місцях.

Але не все так просто виявилось :)

З самого ранку моросив дощ. Котрий весь день зрідка переходив в "середню ступінь важкості" :)

Коли ми вийшли з маршрутки, то було ще досить темно. І мій Тарас запропонував пройтися краєм лісу (нібито в лісі мало бути світліше :))). Але таки пройшлись. І окрім коренів зрізаних білих грибів не знайшли ні-чо-го. Але час вже був - близько 07-00.

Після цього ми притьмом гайнули на старицю. І після 40-ка хвилин спінінгування (не злапавши нічого) вийшли на два приватні стави (див. фотку нижче, на якій зображено лише один з тих двох ставів) .

Ну і... В момент першого ж закидування (з того місця, з якого зроблена фотка) мені попалася щучка. 400 грамів. (Забігаючи наперед, скажу, що це була перша й остання наша щучка і взагалі рибина :)).

Вона настільки зажерла блешню, що більш як 10 хвилин я не міг її відчепити. І тут Тарас тихенько гукнув (бо стояв метрів за 30-40 від мене), що до нас пливе човном власник ставків. Котрий все ж не встиг помітити, що я вже злапав в його ставі одну щучку :).

Коротко передаю діалог, який відбувся між обома сторонами:
(Тарас): - Добрий день!

(Власник): - Добрий. А що це ви тут робите? (Гггггггггггг. Я так і хотів гукнути, що, мовляв, гуску скубемо - прим. моя :)))

(Тарас): - Та отож... Вирішили пару разів закинути спінінга. А тут риба хоч якась є?
(Власник): - А ти її сюди запускав?!
(Тарас): - А що, хіба тут не дозволено ловити?
(Власник): - А зловили щось?
(Тарас): - Та де там! Нічого нема.
(Власник): - Ну то ловіть. Мені не шкода.
(Тарас): - Може по "п'ятдесят"?

(Власник): - Та справа не в "п'ятдесят"... (але став підгрібати до нашого берега - прим. моя :)). (Підгріб. Познайомились. Чоловіку в суботу буде 60. І на свій ДН у своїх же ставах олдмен не може собі злапати риби на гостину! А сіток в нього аж 4 стояло!)

Випили по "п'ятдесят" (медичний спирт + прополіс + перекип'ячена вода - супер!) і подружились шопєсдєтс :). Дєд показав нам де треба ловити, де нема чого ловити і т.д. і т.п.. То ми пройшлись і там "де треба", і "там де нема чого". Ефекту - нуль. Плюнули і пішли вздовж стариці (періодично, по ходу, ми кілька разів то заходили до лісу, то повертались назад до стариці. В лісі навіть ще один раз зупинялися на прекрасному пеньку для відпочинку :). Тарас на окремих місцях в лісі назбирав трохи бабок та маслюків. Якраз вистачило моїй ненаглядній, щоби вдома печеню приготувати :). Десь по штук 20 того й іншого було. Осьо фотки навколишньої природи:

Ну і далі, вийшовши з лісу та за межі старого русла р. Горинь, під солідним дощем потягнулись в с. Деражно на рівненську маршрутку. Часу до неї в нас була аж ціла година. То ми її ефективно використали, зайшовши до місцевого кафе "Малятко", (sic! Там якраз випивали четверо місцевих дядьків. І взагалі періодично, але постійно випиває мабуть все місцеве населення) допивши там залишки спиртяки на прополісі + "мерзавчик" "Поліської" + 2 пива 1715 по 0,5 і закусивши все сальцем з чорним хлібом та помідорами. Потім була коротка дорога додому ("Home, boys, home!" /(С) Quilty, Irish folk band).

Як і протягом всіх попередніх наших виїздів на гриби/рибалку рівень задоволення був на грані нірвани. Тепер буду чекати Покрову (14 жовтня). Бо до того часу додому (в Рівне) вже не попаду. По графіку в мене 2 тижні роботи в ЦО в Києві + 8 днів "канікул в Єгипті" з екскурсією в Єрусалим.

Оле-оле-оле-оле! Слава Україні! :)

За якість фоток sorry so much. Сьогодні "мильницю" не брав. Боявся, що промокне. Все зроблено мобілом Sony-Ericssonn W810i. Зі всіма наслідками.